195 
Парселмова, вміння спілкуватися зі зміями, довго належала до темних мистецтв. І недарма — найвідомішим парселмовцем наших часів є сам Відомо–Хто власною персоною. Член Ліги захисту від темних сил, котрий забажав залишитися неназваним, повідомив, що супроти будь–якого чарівника, який уміє розмовляти парселмовою, варто «розпочати слідство». Особисто він підозрював би кожного, хто вміє спілкуватися зі зміями, адже плазуни використовуються в найгірших різновидах чорної магії. Історично їх пов’язують з тими, хто коїть зло. Водночас, «чарівники, які шукають товариства серед таких лихих створінь, як вовкулаки та велетні, очевидно, й самі схильні до жорстокості».
Албус Дамблдор зобов’язаний вирішити, чи можна такому хлопцеві брати участь у Тричаклунському турнірі. Дехто побоюється, що в своєму прагненні виграти турнір — третє завдання відбудеться сьогодні ввечері — Поттер може вдатися до темних мистецтв.
— Трохи по мені пройшлася, — легковажно сказав Гаррі, згортаючи газету.
За слизеринським столом з нього реготали Мелфой, Креб та Ґойл. Вони крутили біля скронь вказівними пальцями, кривили божевільні гримаси і по–зміїному вивалювали язики.
— Як вона дізналася, що на віщуванні в тебе розболівся шрам? — спитав Рон. — Вона не могла там бути, не могла про це почути…
— Вікно було відчинене, — сказав Гаррі. — Я його відчинив, щоб подихати…
— Ви були на вершечку Північної вежі! — вигукнула Герміона. — Твій голос не міг долинути аж донизу!
— Це ж ти в нас розслідуєш магічні методи підслуховування! — відрізав Гаррі. — От і скажи, як їй це вдалося!
— Я намагалася! — мовила Герміона. — Але я… Але…
Дивний сонний вираз з’явився раптом на її обличчі. Вона підняла руку з розчепіреними пальцями і пригладила волосся.
— Що з тобою? — спохмурнів Рон.
— Все нормально, — майже не дихаючи, відповіла Герміона. Вона ще кілька разів провела долонею по волоссі і раптом, приклавши руку до рота, почала говорити в неї, наче в невидиму рацію. Гаррі з Роном перезирнулися.
— А я й не здогадувалася, — проказала Герміона, дивлячись перед собою. — Здається, я знаю… бо тоді ніхто більше не міг побачити… навіть Муді… і вона змогла б вибратися на підвіконня… але ж їй заборонено… їй абсолютно заборонено… Здається, ми її підловили! Я на дві секунди збігаю в бібліотеку — щоб переконатися!
З цими словами Герміона схопила портфель і вилетіла з Великої зали.
— У нас за десять хвилин екзамен з історії магії! — закричав їй услід Рон. Це ж треба, — обернувся він до Гаррі, — так ненавидить ту кляту Скітерку, що через неї готова спізнитися на екзамен. Ти що робитимеш на іспиті в Бінса — знову читатимеш?
Звільнений від підсумкових іспитів як чемпіон Тричаклунського турніру, Гаррі на кожному екзамені сидів у кінці класу й вишукував свіжі закляття для третього завдання.
— Мабуть, що так, — відповів він. Та саме тієї миті побачив, що до них наближається професорка Макґонеґел.
— Поттере, після сніданку чемпіони збираються в кімнаті за залою, — повідомила вона.
— Але ж завдання почнеться аж увечері! — злякавшись, що переплутав час, Гаррі перекинув яєшню.
— Мені це відомо, — сказала вона. — На останнє завдання запрошено родичів чемпіонів. Ця зустріч для вас — нагода з ними привітатися.
Професорка ліпша. Гаррі вражено дивився їй услід.
— Невже вона думає, що до мене приїдуть Дурслі? — ошелешено спитав він Рона.
— Не знаю, — сказав Рон. — Гаррі, я мушу бігти, бо спізнюся на екзамен. Бувай.
Гаррі доїдав сніданок, а Велика зала поступово порожніла. Флер Делякур підвелася з–за рейвенкловського столу і разом з Седриком зайшла в бічну кімнату. Крум незграбно подався слідом. А Гаррі навіть з місця не зрушив. Йому зовсім не хотілося туди йти. У нього не було рідних, не було кому приїхати й подивитися, як він ризикує життям. Але щойно він підвівся, міркуючи, що з таким самим успіхом може піти до бібліотеки й пошукати ще якихось заклять, як з дверей кімнати вигулькнула голова Седрика.
— Гаррі, йди сюди, тебе чекають!
Ошелешений до краю, Гаррі встав. Але ж Дурслі не могли тут з’явитися! Він рушив до дверей і відчинив їх.
Седрик зі своїми батьками стояв одразу за дверима. В одному з кутків Крум швидко розповідав щось по–болгарськи своїм чорнявим мамі й татові. Гачкуватий ніс він успадкував від батька. З протилежного боку кімнати Флер щебетала щось французькою, звертаючись до мами, яка тримала за руку молодшу дочку, Ґабріель. Дівчинка помахала Гаррі рукою. Гаррі помахав у відповідь. І тоді він побачив місіс Візлі та Білла. Вони стояли перед каміном і сяйливо йому всміхалися.
195 
