Последние отзывы

  92  

— До перукарні… — винувато йому. — Володимир Гнатович не любить… патлатих.

Лясь! Втримався.

— Безумовно, — повторив улюблене Мартине слово.

Того ранку Коноваленка проінформували, що ідея щодо адміністративного експерименту знайшла розуміння і підтримку на найвищому рівні, що телеграма на місце полетіла, а консультанти збирають валізи. Район, а з ним і клята лікарня, ліквідовувалися в ході державного експерименту, зорганізованого задля аналізу соціальних переваг адміністративної реформи в Україні.

Ростислав Дмитрович тільки заковтнув чарчину коньяку за погибель Сердюка, як узнав — на його цукрозавод увірвалися нові власники. Поновлений після останнього погрому інтер'єр прийняв перший удар: спочатку традиційно полягли рибки, потім дісталося помічникам, а коли Коноваленко вже збирався телефонувати Ромі Шиллєру, щоби поставити ультиматум: або повне знищення Сердюка, або сам Рома одного ранку не прокинеться, несподівано задзвонив телефон на столі, і, коли Коноваленко взяв слухавку, він просто не повірив власним вухам.

— Федоре Федоровичу? — прошепотів вражено.

Сердюк того ранку спочатку дізнався, що цукрозавод захоплено, холодно посміхнувся, уявивши морду Коноваленка, зв'язався з Мартою і Шиллером, наказав обом бути у приймальні на дванадцяту дня, заспокоїв Женю — перебіситься Макс, і нема чого над ним так труситися, — вже збирався до друга Купи, коли зателефонував Петро Челядинський і повідомив неймовірну новину:

— Район, до якого ми з вами мало не відправили у відрядження президента на пару з прем'єром, ліквідовується… Об'єднується з сусіднім.

— Що?!

Челядинський розповідав про адміністративну реформу, несподіваний початок експерименту, аби місцеві еліти і чиновники не встигли зорієнтуватися і повставляти палиці у колеса, а Сердюк уже знав, що робити. Рома Шиллєр має рацію, потрібні масштаби, і якщо Сердюку треба, щоби та лікарня стояла і світилася, то так і буде, хай би там що.

— Нормальна ідея, — відповів. — Тільки центр об'єднаного району буде не у сусідньому райцентрі. У нашому! Куди ми президента мало не відправили…

— Що ж, — кахикнув Челядинський. — Треба зустрітися.

Володимир Гнатович їхав у офіс Челядинського і відчував себе учасником фінальної гри чемпіонату світу з покеру. Що зможе протиставити Коноваленко? А нічого! У Сердюка більше людей у владі, у них сильніші позиції. Козел Ростик сам вирив собі яму, коли замутив цю адміністративну реформу. Сердюк зробить центр нового об'єднаного району там, де стоїть клята лікарня! Навіть якби вона стояла у чистому полі — навколо виріс би новий райцентр! І цукрозавод більше не Коноваленків. Абсолютна перемога!

По дорозі заїхав до приймальні. Приємно здивувався — Марта з'явилася раніше призначеного часу, щось активно пояснювала молодику з акуратною короткою зачіскою. Новий помічник? Сердюк зміряв Макара оком і раптом подумав — а хай поїде у той райцентр. Як помічник народного депутата. Простежить, так би мовити, за дотриманням норм законодавства в ході адміністративного експерименту.

— Готовий? — спитав холодно.

— Безумовно, — відповів Макар.

— Красива зачіска, — благодушно відзначив Сердюк, доручив Марті пояснити новачку деталі і поїхав втілювати у життя адміністративну реформу.

— Це перемога! — прошепотіла Марта Макару, віддано дивлячись у спину шефа.

Сердюк розумів: Петро Челядинський не мав весь свій вік відробляти за свою людину на митниці. Раз зателефонував, значить, розуміє — ця тема Сердюкові пече. Що захоче взамін?

— Я у Карпатах чудовий комплекс відпочинку побудував. — Челядинський до справи. — За горою — Буковель.

— І?..

— Треба на тій горі… Від мого комплексу до верхівки і звідти вниз до Буковеля прорубати просіку. Метрів сто завширшки. Щоби мої клієнти на всюдиходах могли би у Буковель їздити.

— Господи, Петре! Що ти мене таким дріб'язком турбуєш?!

— Ліс — ваш!

— Який ліс?

— Той, що вирубаємо. Якісна деревина, Володимире Гнатовичу. Покупця сам запропоную.

— Добре. Але спочатку давай не про особисті вигоди. Давай про державне… З приводу об'єднання районів…

— Перепрошую, але я теж… Подумав… Такий дріб'язок, а шановний Володимир Гнатович…

— Знаєш, Петре! Іноді треба, щоби добрі справи робилися тими, хто зобов'язаний робити їх згідно зі службовим становищем. Хай чиновники одірвуть свої зади від крісел і об'єднають ті районі не через дупу, а так, як треба. А мій помічник на місці простежить…

  92