очень нудно 
8 
— О! Здоров, Васю!
— А... а звідки ви знаєте, як мене звуть? — здивувався я.
— Ображаєш! Як це я можу не знати такого знаменитого сусіду?..
— Чим же я знаменитий?
— Сам знаєш! — підморгнув мені Дід Мороз.
— А-а... бо рудий.
— Не тільки!..
— А... а ви хто? Артист?
— Знову ображаєш!.. Не артист! Дід Мороз я! Не бачиш хіба?
— Ну, ви ж не справжній. І шапка з вати, і шуба марлева. І вуса й борода наклеєні. І ніс, щоки нафарбовані. І — в окулярах!.. Справжніх Дідів Морозів в окулярах не буває.
— А ти справжніх Дідів Морозів бачив коли-небудь?
— Н-ну... не бачив, — змушений був признатися я.
— А як не бачив, то чого мене ображаєш?.. А окуляри в мене незвичайні!..
— Ча... чарівні?!
Я завмер. Невже знову не Ромці, а мені попалися чарівні окуляри?.. Як же він мене тепер визволить?!
— А що ви робите тут, у нашому підвалі, як ви справжній Дід Мороз? — спитав я.
— От бачиш — у кутку стоїть годинник. Він у мене теж чарівний, незвичайний. У ньому працюють Ковалі Щастя — брати-близнюки Майстер Тік і Майстер Так — кують людям щасливий час, хвилинки-щастинки-золотинки... Дивись! — Дід Мороз змахнув рукою — і над циферблатом старовинного годинника враз розчинилися дверцята, і я побачив двох маленьких ковалів у червоних фартушках, що у такт маятнику цокали золотими молоточками по золотому ковадлу.
— Ой! Як здорово! — вигукнув я.
— Жаль, що ти не чуєш, як вони співають. Бо в них дуже тоненькі голосочки. Ну нічого, я тобі за них заспіваю! — і Дід Мороз заспівав:
— Ми — Щастя Ковалі,
Єдині на Землі!
Куєм щасливий час
Для всіх, для всіх для вас!
Тік-так! Тік-так!
Тік-так! Тік-так!
Тік-так! — і є хвилинка,
Щастинка-золотинка!..
Працюємо невтомно ми,
Щоб ви були щасливими...
Закінчивши співати, Дід Мороз сказав:
— От я ті щастинки-золотинки й розкладаю по новорічних подарунках, щоб діти були щасливими... Але найщасливіша хвилина буває тоді, коли ти зробив комусь добро таємно, так, щоб він не знав, хто це йому зробив. А коли це зробити перед Новим роком, то весь наступний рік буде для тебе щасливим... Але, я бачу, щось тебе бентежить, непокоїть... Що таке?
Я зітхнув і махнув рукою:
— Та!.. Ромка, мій друг, чекає у скверику на чарівні окуляри... А вони знову мені попалися.
— А нащо йому чарівні окуляри? — спитав Дід Мороз.
— Він мусить крізь них побачити мене і визволити... Бо хтось же замкнув двері підвалу. Він і вас тоді визволить...
— А він хороший хлопець?
— Лідер нашого класу. Хіба лідери бувають поганими хлопцями?
— Ну, тоді треба йому допомогти! — усміхнувся Дід Мороз. І враз я побачив, що окуляри з носа Діда Мороза зникли... І тут зазвучала гарна музика і все попливло в мене перед очима... Скільки це тривало, я не пам'ятаю. Та раптом я почув голос Ромки, що кликав мене:
— Васю! Їжачку!.. Васю!..
Я кинувся до сходів і побачив у розчинених дверях підвалу Ромку. Він збіг до мене униз:
— О! Ти таки тут!.. От здорово!.. А я стояв у скверику, і раптом у мене на носі опинилися окуляри... І я побачив тебе в підвалі. І ще якогось Діда Мороза побачив.
— Ходімо, я тебе з ним познайомлю! Він з тринадцятої квартири! — вигукнув я.
Ми завернули за ріг у коридор підвалу... Двері комірчини тринадцятої квартири були замкнені. І на них висів великий золотавий замок.
— Тю! А де ж той Дід Мороз?! — здивовано спитав Ромка.
— І він же ніяк не міг прослизнути повз нас. А іншого виходу з підвалу нема, — сказав я.
— Не інакше, як у нас у тринадцятій квартирі оселився чарівник, — сказав Ромка.
Я розповів Ромці все про дивного Діда Мороза, про чарівний годинник з Ковалями Щастя, про хвилинки-щастинки-золотинки і про те, які хвилини бувають найщасливішими, особливо перед Новим роком...
— А що?! — вигукнув Ромка. — Давай для інтересу зробимо комусь несподіване таємне добро!
Ми думали-думали і придумали — засунули у рюкзак нашої першої красуні Ритки Скрипаль дві цукерищі «Гулівер» — від кожного по цукерищі. Вона ж так любить солодке!.. А ще засунули у рюкзак Льоні Кучеренку дві пачечки чипсів. Він їх теж страшенно любить, але нечасто може собі купити, позаяк батьки його не дуже круті, прямо скажемо.
Після отих чипсів Ромка сказав:
— Ти знаєш, а воно таки приємно — робить добро таємно!.. Ха-ха! Навіть у риму вийшло!..
8 
