очень нудно 
2 
Саме завдяки цьому шрамові Гаррі так вирізнявся з–поміж усіх, навіть поміж чарівників. Цей шрам був єдиним свідченням його загадкового минулого і єдиним натяком на те, чому одинадцять років тому його залишили на порозі будинку Дурслів.
Коли Гаррі виповнився усього один рік, він якимось дивом вижив, коли його закляв наймогутніший у світі чорний чаклун — лорд Волдеморт. Це ім’я ще й досі майже ніхто з чарівників і чарівниць не наважувався вимовляти вголос. Лорд Волдеморт убив Гарріних батьків, а от на Гкррі злі чари не подіяли — він відбувся лише шрамом на чолі. Зразу після цього Волдеморт утратив свою могутність, а чому — ніхто й досі не знав.
Гаррі виховувала сестра його покійної матері. Десять років він прожив у родині Дурслів, не розуміючи, чому з ним інколи діється щось дивне. Він вірив їхнім вигадкам, нібито шрам — то наслідок автокатастрофи, у якій загинули його батьки. А рівно рік тому Гаррі отримав листа з Гоґвортсу і дізнався всю правду. Він почав навчатися в школі чарівників, де всі захоплено переповідали про нього і його шрам…
Але шкільний рік закінчився, і на літо Гаррі повернувся в родину Дурслів, які ставилися до нього, мов до цуцика, що викачався у чомусь смердючому. Дурслі навіть не згадали, що сьогодні племінникові виповнюється дванадцять років. Звісно, він на це й не сподівався: вони ніколи й нічого не дарували йому, навіть звичайнісінького торта — але щоб цілком забути…
Раптом дядько Вернон урочисто прокашлявся і мовив:
— Усі ми знаємо, що нині дуже важливий день. Гаррі глянув на нього, не вірячи своїм вухам. — Сьогодні я, мабуть, підпишу найбільшу за свою кар’єру угоду, — оголосив дядько Вернон.
Гаррі знову почав жувати грінку. Звичайно, сумно подумав він, дядько Вернон має на увазі ту ідіотську вечерю. Уже майже два тижні він тільки про неї й торочить.
На вечерю мав прийти якийсь багатий будівельник з дружиною, і дядько Вернон сподівався отримати від нього величезне замовлення (фірма дядька Вернона виготовляла свердла).
— Думаю, треба ще раз повторити наш план, — мовив дядько Вернон. — О восьмій вечора ми всі маємо бути на своїх місцях. Петуніє, ти будеш…
— У вітальні, — миттю обізвалася тітка Петунія, — чекатиму, щоб люб’язно запросити їх до хати.
— Добре. А ти, Дадлі?
— Я буду чекати, щоб відчинити двері, — самовдоволено вишкірився Дадлі. — «Можна взяти ваші плащі, містере й місіс Мейсон?»
— Вони полюблять його! — у захваті вигукнула тітка Петунія.
— Молодець, Дадлі! — похвалив сина дядько Вернон і повернувся до Гаррі: — А ти?
— Я тихенько сидітиму у себе в кімнаті і вдаватиму, ніби мене немає, — монотонно пробубонів Гаррі.
— Саме так! — лихим оком зиркнув на Гаррі Дядько Вернон. — Я проведу їх у вітальню, відрекомендую тебе, Петуніє, і почастую всіх напоями. О восьмій п’ятнадцять…
— Я оголошу, що вечеря готова, — закінчила фразу тітка Петунія.
— А ти, Дадлі, скажеш…
— «Можна провести вас до їдальні, місіс Мейсон?» — сказав Дадлі, пропонуючи уявній жінці свою товсту руку.
— Мій досконалий джентельменчик! — мало не заплакала тітка Петунія.
— А ти? — грізно глянув на Гаррі дядько Вернон.
— Тихенько сидітиму у себе в кімнаті і вдаватиму, ніби мене немає, — пробурмотів Гаррі.
— Саме так. Що ж, за вечерею було б варто зробити їм кілька гарних компліментів. Маєш якісь ідеї, Петуніє?
— Містере Мейсоне, Вернон казав, що ви чудово граєте в гольф… Скажіть мені, місіс Мейсон, де ви купили таку гарну сукню?..
— Прекрасно… А ти, Дадлі?
— Я скажу таке: «Ми в школі писали твір на тему «Мій герой», і я, містере Мейсоне, написав про вас».
Цього було вже занадто і для тітки Петунії, і для Гаррі. Тітка Петунія розридалася, пригорнувши до себе Дадлі, а Гаррі нахилився аж під стіл, щоб ніхто не помітив його сміху.
— А ти, хлопче?
Гаррі випростався, ледве стримуючи регіт.
— Тихенько сидітиму у себе в кімнаті і вдаватиму, ніби мене немає, — відповів він.
— Отож бо й воно! — суворо підтвердив дядько Вернон. — Мейсони нічого про тебе не знають, і так має бути й надалі… Після вечері, Петуніє, ти запросиш місіс Мейсон у вітальню на каву, а я почну говорити про свердла. Якщо все піде добре, ми підпишемо угоду ще перед десятою, перед теленовинами. Завтра о цій годині уже будемо вибирати собі віллу на Майорці.
Гаррі це все не дуже тішило. Він не думав, що на Майорці Дурслі ставитимуться до нього краще, ніж на Прівіт–драйв.
2 
