Последние отзывы

  24  

— Припини!

— … і вже не могла терпіти криві погляди тих полків потенційних наречених, зайнятих своєю супер-пупер-важливою для спасіння світу роботою! Ясно, хто я для них -якась уродка, що помальовує свої сороміцькі картинки і щось там пише в якісь свої українські журнали. А може й не пише, бо як вони це можуть перевірити?!

— Досить, Като, що ти верзеш, все насправді було зовсім не так! Вони всі — якщо ти маєш на увазі моїх колег з NGO, любили тебе! Вони ж дотепер питають, коли ти повернешся… А я кажу: якби ж то я знав…

Я беру його за руку. Він інфернально красивий у цьому світлі. Бідна замучена душа.

— Пробач… Пробач мені. Я дійсно дуже сильно потерпала від нашої не-еквівалентності… Я не знаю, що ти найшов у мені. Все, що я роблю — все, що збиралася тоді робити і що буду робити надалі — для того, аби хоч трохи піднятися до тебе.

— Като. Мені не потрібні твої досягнення. Та будь ти навіть продавщицею капусти на базарі — ти залишатимешся тією ж… Я так само… любитиму тебе.

— Угу… — недовірливо зітхаю я.

— Бо важлива ТИ, а не те, що ти робиш. Гроші не важливі. Втім, у мене їх і так нема…

— А в мене не було ще більше! Не треба зараз з'їжджати на те, що я втекла від тебе, бо ти мені не міг дати можливостей для росту і все таке. Ти ж знаєш, що це не так.

— Так, знаю. Аскольд тобі мусив дати ще щось, окрім цього. Ви кохаєте одне одного, і це чудово.

Мені хочеться заткнути йому рота. Замість того я затикаю його собі тим спазмом, що передує сльозам.

— В тебе є чоловік, котрий тебе обожнює…

— Припини!

— І ви щасливі разом…

— Припини! — все, ці реверсивні соплі-сльози-саможаління починають вже смішити.

— А я не знаю, що робитиму далі зі своїм життям.

— Заткнись! — я зі сміхом валю його ліжко і починаю кублати йому волоса обличчю розчепіреними долонями. — Який ти патетичний ідіот, любий Майнесе!

Він обережно забирає мої долоні і х знову сісти. Я не пускаю. Мені хочеться за цілувати його, пити його сльози, зминати й тіло, дмухати в його волосся — замучити смерті. Такого нам завжди хочеться, колибі нас щось недоступне і прекрасне.

— А якби я зараз запропонував тобі вийти за мене? — тихо каже він.

FUCK. Ну чому в житті усе стається невчасно?…

Рік тому я була би найщасливішою дівчинкою в обох Ойкуменах чи де там іще… А зараз просто замислююся над сенсом послідовності подій. Над цими тонкими швами части конструкції нашого буття.

Р. S.

A single act of carelessness leads to eternal loss of beauty.

So it was my careless comments about marriage, my lack of warmth and understanding for you which brought this about. I am so sorry.

(…) ^[44]

Ще коли я милилася на летовище за Майнесом, мені подзвонила дєвучка з рекламної аґенції, й зі словами: «Мені порадили вас, бо й добре пишете…» запропонувала щось для них забадяжити. Для цього, єсна річ, треба буде прийти до їхнього охвісу і сісти за круглий стіл їх Стандартизовано-Ділово-Креативної Кімнати (я не знаю, як там вони називають такі кімнати з дипломами на стінах, навмисне простими стільцями і атмосферою жаху перед клієнтами і начальством. Напевно-ж, якось називають на своєму professional language).

В призначений час (ясен пень, із невід'ємним запізненням) ми припхалися туди разом із Майнесом.

Дівчинка з ввічливим острахом оглянула наші кеди, уродські штани і майнесів светер з написом «ВЕRLІN» — всьо би фігня, та на вулиці жорсткий зусман. Просто в Майнеса кліматичний кретинізм.

— В мене теж є… друзі. Вони… трохи як ви. Ну, такі… вільні художники.

Хороша дєвочка. Намагається нас вивисити в очах охоронця і суспільного смаку. Я їй співчуваю: на ній блюзочка і спідничка, стрижечка акуратненька. Каре таке зі сходинками, чи що. Напевно, в таких одьожках незручно трохи. Відчуваєш себе відповідальною й всі світові пройоби. Чи навпаки: ховаєш доброчесність у прямокутну шкіряну течку і думаєш: «Я непомітна для зовнішнього світу. Моя сіра спідниця коштує не дешево, але вона сіра — і в цьому її сила. Класика. Колір. Смак. Я нікому не дертиму очі. Я знаю, чого хочу віл життя». Ну, щось таке.

А дєвучка таки хороша. Проводить нас у т» саму смішну кімнату. Я сідаю, Майнес зі своєї дитячої допитливістю ще трохи шаройобиться по кімнаті. Потім теж сідає. Я ввічливо хвалю кілька насправді цікавих рекламних плакатиків, дєвучка каже, що якраз від них клієнт і відмовився.

Тоді вона обережно пояснює нам ЗАВДАННЯ. Збивається на українсько-англійський суржик, але їй за це і честь і слава from Майнес. Коротше, є така собі слабоалкогольна шняга, яка зовсім скоро вийде на ринок. Коктейльчик на молочній основі. Треба накатати буклетик історійок, що викликали би асоціації з чотирма смаками цієї бовтанки.

  24