ФАНТАСТИКА

ДЕТЕКТИВЫ И БОЕВИКИ

ПРОЗА

ЛЮБОВНЫЕ РОМАНЫ

ПРИКЛЮЧЕНИЯ

ДЕТСКИЕ КНИГИ

ПОЭЗИЯ, ДРАМАТУРГИЯ

НАУКА, ОБРАЗОВАНИЕ

ДОКУМЕНТАЛЬНОЕ

СПРАВОЧНИКИ

ЮМОР

ДОМ, СЕМЬЯ

РЕЛИГИЯ

ДЕЛОВАЯ ЛИТЕРАТУРА

Последние отзывы

Возвращение пираньи

Прочитал почти все книги про пиранью, Мазура, рассказы отличные и хотелось бы ещё, я знаю их там... >>>>>

Жажда золота

Неплохое приключение, сами персонажи и тема. Кровожадность отрицательного героя была страшноватая. Не понравились... >>>>>

Женщина на заказ

Мрачноватая книга..наверное, из-за таких ужасных смертей и ужасных людишек. Сюжет, вроде, и приключенческий,... >>>>>

Жестокий и нежный

Конечно, из области фантастики такие знакомства. Герои неплохие, но невозможно упрямые. Хоть, и читается легко,... >>>>>

Обрученная во сне

очень нудно >>>>>




  35  

РОЗДІЛ X

Досі я дуже детально описувала події малозначного життя, першим десятьом рокам я приділила майже стільки ж розділів. Однак я зовсім не збираюсь писати справжню автобіографію — я тільки тоді вдаюся до своїх спогадів, коли можу розповісти більш-менш цікаві речі. Тому я пропускаю період у вісім років — кількох рядків буде досить, щоб моя розповідь не переривалась.

Коли тиф виконав у Ловуді свою спустошувальну місію, епідемія поволі згасла, однак, страшна хвороба та численні жертви привернули до школи загальну увагу. Було проведено розслідування і поступово зібрано різні факти, що викликали величезне обурення.

Нездорова місцевість, мізерні й погані харчі, нечиста, смердюча вода, убога одежа і тяжкі умови життя — все тепер виявилось. Ці викриття були ганебні для містера Броклґерста, але вони пішли на користь школі.

Кілька багатих і доброзичливих мешканців того графства дали велику суму грошей на спорудження зручнішого будинку в кращому місці; було запроваджено нові правила, поліпшено харчування, порядкувати шкільними фондами було доручено комітетові з довірених осіб. Таку багату і впливову людину, як містер Броклґерст, не можна було усунути зовсім, і він лишився на посаді скарбника, однак тепер він мав кількох помічників, що були великодушніші й добросердіші за нього; свої обов'язки

інспектора йому теж довелося ділити з тими, хто вмів поєднувати суворість із розважливістю, ощадність із добротою, непохитність із співчуттям. Школа, в якій почалися ці нові порядки, з часом стала насправді корисним закладом, що мав добру славу. Після реформ я лишалась у ній іще вісім років: шість — вихованкою і останні два — вчителькою. І в обох випадках я могла засвідчити, що справи в ній ішли добре і вона приносила користь.

Протягом цих восьми років моє життя було одноманітне, однак не таке вже нещасливе, бо воно не минало в безділлі. Я дістала можливість здобути добру освіту. Я любила деякі науки, прагнула відзначитися в усьому та заслужити похвалу вчительок, особливо моїх улюблених, це приносило мені радість, спонукало мене до ще наполегливішої праці, отже, я цілком використовувала всі надані мені можливості. З часом я стала першою ученицею в старшому класі, потім мене призначили вчителькою, і на цій посаді я ретельно працювала протягом двох років. Та врешті зі мною сталася зміна. Поки все те діялось, міс Темпл і далі залишалася директрисою. Саме їй я завдячую найкращу частину моїх знань. її дружба й товариство були моєю найбільшою втіхою, вона стала мені матір'ю, вихователькою, а згодом і подругою. Та потім вона одружилася й виїхала з чоловіком (священиком, чудовою людиною, гідною такої дружини, як вона) до далекого графства, і я її втратила назавжди. Відтоді, як вона поїхала, я стала іншою: разом з нею зникли всі почуття прихильності, що ніби робили Ловуд моєю рідною домівкою. Я перейняла дещо від її вдачі — схильність до серйозних роздумів та багато інших рис, навчилася керувати своїми почуттями. Я призвичаїлась до виконання свого обов'язку й до порядку, я була спокійна й вірила, що вдоволена своїм життям. Стороннім очам, а іноді і своїм власним, я здавалась дисциплінованою, стриманою людиною.

Проте доля в особі велебного містера Несміта стала між мною й міс Темпл. Я бачила, як вона після церемонії вінчання сідала в поштову карету у подорожньому вбранні. Я дивилась, як карета виїхала на пагорок і сховалася за ним, потім пішла до своєї кімнати й провела там у самотині більшу частину дня, бо з такої урочистої нагоди після обіду не було уроків.

Я довго ходила туди й сюди по кімнаті. Мені здавалось, ніби я тільки жалкую за своєю втратою і думаю, як би її повернути, та коли я прокинулась від задуми і побачила, що день минув і вже добре повечоріло, то мені несподівано стало ясно іще одне, а саме, що за ці години в мені самій сталась глибока зміна. З мене спало все те, що дала мені міс Темпл, чи, точніше, вона забрала з собою ту атмосферу миру й спокою, якою я дихала в її присутності; я була покинута наодинці сама з собою, в мені прокинулась моя справжня натура, і мене вже почали хвилювати колишні почуття. Не те щоб я втратила підпору — скоріше зникла якась внутрішня спонука; мені забракло не спромоги бути спокійною, а самої підстави для спокою. Протягом кількох років Ловуд був для мене цілим світом, я не знала нічого, крім його правил і звичаїв. І ось тепер я раптом згадала, що світ безмежно широкий, що безкрає море надій і страхів, радощів і турбот відкривається перед тим, хто наважиться вийти на його простори шукати справжнього життєвого досвіду.

  35