Последние отзывы

  199  

— Ні.

— Тільки вас?

— Тільки мене.

— Ви його просили, щоб він вас учив?

— Ні.

— Він сам хотів учити вас?

— Так.

Знов мовчанка.

— Навіщо це йому було потрібне? Нащо вам здалась гіндустані?

— Він мав намір забрати мене з собою до Індії.

— Ага! От я й добувся до головного. Він хотів одружитися з вами?

— Так, він просив мене вийти за нього заміж.

— Це вигадка, безсоромна вигадка, щоб мене розсердити.

— Вибачайте, однак це щира правда: він просив мене про це не раз. І з не меншою наполегливістю, ніж ви.

— Можете йти собі від мене, міс Ейр. Скільки разів я маю казати одне й те саме? Чому ви вперто сидите на моїх колінах, як на сідалі, коли я давно велів вам злазити?

— Бо мені тут добре.

— Ні, Джейн, не добре. Ваше серце не зі мною, воно десь з вашим кузеном, з отим Сент Джоном. А я до цієї хвилі думав, що маленька Джейн моя! Я вірив, що вона любить мене, навіть покинувши. Це була крапелька меду в морі гіркоти. Відколи ми розлучились, я проливав гарячі сльози за вами, але ніколи не сподівався, що та, за якою я тужу, покохає іншого. Та горювати марна справа. Лишіть уже мене, Джейн, їдьте собі та виходьте заміж за Ріверса.

— Тоді скиньте мене з колін, відштовхніть, бо я вас самохіть не лишу.

— Мені завжди любий ваш голос, Джейн: він і далі поновлює надію, він такий правдивий. Коли я його чую, він мене відносить у минуле, до того, що було рік тому. Я забуваю, що ви вже зв'язані з іншим. Але ж не треба себе дурити... Ідіть собі...

— Куди ж мені йти, сер?

— Власною дорогою з чоловіком, якого ви собі обрали.

— Себто з ким?

— Самі знаєте: з тим Сент Джоном Ріверсом.

— Він мені не чоловік і ніколи ним не буде. Він не любить мене, і я його не люблю. Він любив (по-своєму, зовсім не так, як ви любите) молоду гарну дівчину, на ймення Розамунда. А зі мною хотів одружитися тільки тому, що вбачав у мені добру для місіонера жінку. Бо Розамунда до цього не пасує. Він гарний, великої душі чоловік, але суворий, а зі мною був холодний, мов та крижина. Він не схожий на вас, сер; я не почувалася щасливою біля нього. Він не має до мене ні поблажливості, ні любові. Він не вбачає в мені нічого привабливого — навіть молодості, хіба що деякі корисні моральні прикмети. То я повинна вас кинути, сер, і йти до нього?

Я мимоволі здригнулася і несвідомо пригорнулась іще міцніше до мого сліпого, але коханого господаря. Він усміхнувся.

— То що, Джейн! Це правда? Невже у тебе із Ріверсом склалися такі стосунки?

— Авжеж, такі, сер. Вам не слід ревнувати. Я хотіла вас трошки подражнити, щоб відвернути від сумних думок. Я вважала, що злість для вас краща від смутку. Якщо вам справді потрібна моя любов, то все гаразд: якби ви знали, як я вас люблю, то були б горді й задоволені. Моє серце, сер, ваше. З вами воно й зостанеться, якби навіть лихій долі вдалося забрати мене від вас назавжди.

Він мене поцілував і раптом знов спохмурнів.

— Сліпий! Каліка! — гірко промовив він. Я пестощами спробувала його заспокоїти.

Я знала, про що він думає, й хотіла про це заговорити, але не посміла. Коли він на мить одвернувся, я побачила, як з-під його склепленої повіки виступила сльоза й скотилась по мужньому обличчю. Серце в мене розривалося з жалю.

— Тепер я нічим не кращий від старого, спаленого блискавкою каштана в торнфілдському саду, — невдовзі зауважив він. — І яке право у такої руїни пропонувати розквітлій жимолості, щоб та обвила її свіжою зеленню?

— Ви не руїна, сер, і не спалений блискавкою каштан: ви зелене й сильне дерево. Трава та кущі буйно зростатимуть довкола вашого прикорня, хочете ви цього чи ні, бо їм до вподоби ваша добродайна тінь; зростаючи, вони схилятимуться до вас,

обвиватимуть вас, бо ваш стовбур буде їм за надійну підпору. Він знов усміхнувся: я його втішила.

— Ти говориш про друзів, Джейн? — спитав він.

— Так, про друзів, — відказала я не зовсім твердо, бо мала на увазі щось більше, ніж приязнь, та не була спроможна знайти іншого підхожого слова. І він прийшов мені на підмогу.

— Але, Джейн, мені потрібна дружина.

— Вам, сер?

— Так. А це для тебе новина?

— Авжеж. Ви про це досі не говорили.

— І новина небажана?

— Залежить від обставин, сер... Від вашого вибору.

— Який зробиш за мене ти, Джейн, дотримуватимусь твого рішення.

— В такому разі, сер, виберіть собі ту, яка кохає вас найдужче.

  199