Последние отзывы

  82  

Чоловік у чорному зберігав спокій. Він не підскочив від здивування, а просто заходився розкладати багаття. Стрільцеві залишалося тільки зачудовано спостерігати, якої форми набуде ідеограма (поки що вона була первинною, неторканою). Готовий знак нагадував маленький подвійний димар складної конструкції, висотою футів зо два. Чоловік у чорному різко здійняв руку до неба (опавши, складчастий рукав оголив тонку гарну кисть) і швидким рухом опустив її додолу, виставивши вказівний палець і мізинець традиційним знаком від лихого ока. Спалахнула синя блискавка полум'я, і багаття зайнялося.

— У мене є сірники, — весело сказав чоловік у чорному. — Та я подумав, що ти захочеш побачити, як діють чари. Все заради твоєї розваги, стрільцю. Тепер зготуймо собі вечерю.

Складки сутани затріпотіли, і на землю випала велика тушка кролика, вже оббілована і випотрошена.

Стрілець мовчки насадив кролика на рожен і обсмажив його. Сонце сідало, а смаковитий аромат поволі піднімався вгору і розтікався у повітрі. Над улоговиною, яку чоловік у чорному обрав для розмови зі стрільцем, клубочилися голодні багряні тіні. Спостерігаючи, як зарум'янюється кролик, Роланд відчув, що в животі бурчить від голоду. Та коли соковите м'ясо було готове, він, як і раніше, не говорячи ні слова, простягнув вертел чоловікові в чорному, потім покопирсався у своєму майже порожньому наплічнику і дістав жалюгідні залишки в'яленого м'яса. Воно було таким солоним, що стрільцеві аж у роті запекло. На смак солонина нагадувала сльози.

— А такий благородний жест не вартий ані шеляга, — відзначив чоловік у чорному. В його голосі чулися водночас нотки гніву і веселощів.

— І все ж, — відповів стрілець. У роті були крихітні ранки — наслідок тривалої відсутності вітамінів. Коли на них потрапила сіль, він болісно скривився.

— Ти боїшся чаклунського м'яса?

— Авжеж, боюсь.

Чоловік у чорному відкинув каптур.

Стрілець мовчки дивився на нього. Обличчя, що так довго ховалося під каптуром, не викликало нічого, крім тривожного розчарування. Воно було вродливим, з правильними рисами, без жодного натяку на шрами й мітки, що виказують людину, котра пройшла страшні випробування і знала великі таємниці. Довге чорне волосся звисало нерівними тьмяними пасмами. Високе чоло, темні блискучі очі. Ніс непевної форми. Повні чуттєві губи. Блідий колір обличчя, як і у самого стрільця.

— Я думав, ти старший, — нарешті вимовив Роланд.

— Чому? Я ж на порозі безсмертя, як і ти, Роланде. Принаймні, поки що. Я міг би постати перед тобою з обличчям, котре відоме тобі краще, але вирішив, що ти гідний побачити моє справжнє лице, яке я… гм… маю від народження. Поглянь, стрільцю, сонце сідає.

Сонце вже зайшло за обрій, і небо на заході палахкотіло неяскравим світлом.

— Тобі не скоро вдасться побачити схід сонця, — сказав чоловік у чорному.

Стрілець згадав провалля в підгірному краї, а потім підвів очі до неба, де мерехтіли й складалися у сузір'я міріади зірок.

— Це не має значення, — сказав він тихо. — Тепер.

II

Чоловік у чорному вміло перетасував карти. Колода була величезною. Задній бік карт прикрашали якісь завитушки.

— Це карти таро, стрільцю. У певному розумінні. Суміш звичайної колоди і карт, які зробив я сам. А зараз дивись. Уважно дивись.

— На що дивитись?

— Я розповім твоє майбутнє. Сім карт чекають, щоб їх перевернули, по одній за раз, і поєднали з іншими картами. Я не робив цього відтоді, як стіни Ґілеада ще міцно стояли на землі, а дами грали в очки на західному дворі. І підозрюю, що такої історії, як у тебе, карти ще не розповідали мені ніколи. — В голос знову почали закрадатися знущальні нотки. — Ти останній шукач пригод у цьому світі. Останній хрестоносець. Мабуть, це дуже тішить тебе, Роланде! І все ж ти й гадки не маєш, як близько підійшов до Вежі зараз, знову вирушаючи в мандрівку. Довкола твоєї голови обертаються світи.

— Що значить «знову вирушаючи»? Я ніколи й не припиняв її.

У відповідь на це чоловік у чорному щиро розсміявся, але не сказав, що такого смішного знайшов у цих словах.

— Годі вже, віщуй моє майбутнє, — грубо нагадав Роланд. І ось розкрита перша карта.

— Повішений, — оголосив чоловік у чорному. Темрява каптуром оповивала його голову. — Втім, тут, без зв'язку з іншими картами, він означає силу, а не смерть. Це ти, стрільцю, Повішений, що затято бреде до своєї мети, долаючи провалля На'ару. Одного супутника ти вже вкинув у те урвище, правда? Стрілець промовчав, і чоловік у чорному відкрив другу карту.

  82