Сначала, вроде бы ничего, но потом стало скучно, ггероиня оказалась какой-то противной... 
198 
Холодна посмішка скривила її вуста.
— Боюся, — відвернулась вона, щоб пливти далі, — що я нічим тобі не допоможу.
— ЗАЖДІТЬ!
Він не збирався кричати, але злість і паніка вже його переповнювали. Глянув на годинник, поки вона ширяла перед ним. До півночі лишалося п'ятнадцять хвилин.
— Це терміново! — з люттю сказав він. — Якщо ця діадема в Гоґвортсі, я мушу негайно її знайти!
— Ти далеко не перший учень, що домагається діадеми, —зневажливо процідила вона. —До мене чіплялися цілі покоління учнів…
— Йдеться не про оцінки! — крикнув Гаррі. — Йдеться про Воддеморта… про те, щоб його здолати… чи вас це не цікавить?
Вона не могла почервоніти, але її прозорі щоки потемніли, а голос зазвучав роздратованіше, коли вона відповіла: —Авжеж, я… та як ти смієш припускати?… —Тоді поможіть мені! Вона втрачала самовладання.
— Це… це не питання… — почала вона затинатися. — Діадема моєї матері…
— Вашої матері?
Вона розсердилася на саму себе.
— За життя, — сказала вона негнучким голосом, — я була Геленою Рейвенклов.
— То ви її дочка? Тоді ви маєте знати, що сталося з діадемою!
— Хоч діадема й дарує мудрість, — вона явно намагалася себе опанувати, — та я сумніваюся, що вона допомогла б тобі здолати чаклуна, який називає себе лордом…
— Та я ж вам уже казав, що не збираюся її носити! — розлючено урвав її Гаррі. — Нема коли пояснювати… але якщо вам не байдужий Гоґвортс, якщо ви хочете, щоб було покінче—но з Волдемортом, то розкажіть усе, що знаєте про діадему!
Вона незворушно висіла в повітрі, дивлячись на нього, і Гаррі почала охоплювати безнадія. Якби їй було щось відомо, то вона б розповіла про це Флитвіку чи Дамблдору, котрі, мабуть, не раз її розпитували. Він похитав головою і повернувся, щоб іти, коли вона ледь чутно промовила:
— Я вкрала материну діадему.
— Ви… що ви зробили?
— Я вкрала діадему, — повторила пошепки Гелена Рей венклов. —Хотіла стати розумнішою, впливовішою за рідну матір. Я втекла з діадемою.
Він не знав, як йому вдалося завоювати її довіру, та й не питав про це. Він просто уважно слухав, а вона розповідала:
— Кажуть, мати не зізналася, що діадема зникла, а вдава ла, ніби коштовність усе ще в неї. Вона приховувала втрату й мою жахливу зраду навіть від інших засновників Гогвортсу.
— А тоді мати занедужала… смертельно занедужала. Попри все моє віроломство, вона жадала знову зі мною побачитися. Послала одного чоловіка, що давно мене любив, хоч я й відхилила всі його залицяння, щоб той мене знайшов. Знала, що він не заспокоїться, поки не доб'ється свого.
Гаррі чекав. Вона важко зітхнула й відкинула назад голову.
— Він вистежив мене в лісі, де я переховувалась. Коли я відмовилася з ним повертатися, він знавіснів. Барон мав Дуже запальну вдачу. Розлючений моєю відмовою і заздрячи моїй свободі, він пронизав мене ножем.
— Барон? Тобто?…
— Так, Кривавий Барон, —підтвердила Сіра Пані й відхилила плащ, щоб показати темну рану на грудях. — Коли ж він побачив, що накоїв, то відчув муки каяття. Схопив той самий ніж і вбив — себе. І ось уже багато століть він носить ланцюги як символ каяття… а як же інакше, — додала вона з гіркотою.
— А… а діадема?
— Залишалася там, де я її заховала, коли почула, що барон бреде лісом, шукаючи мене. В одному дуплистому дереві.
— У дуплистому дереві? — перепитав Гаррі. — Якому саме дереві? Де це було?
— У лісі в Албанії. У безлюдному місці, котре, як я гадала, буде недосяжне для моєї матері.
— В Албанії, — повторив Гаррі. З хаосу й плутанини почав з'являтися сенс, і тепер він розумів, чому вона розповіла йому те, чого не хотіла казати Дамблдорові і Флитвіку. — Ви вже комусь розповідали цю історію? Якомусь іншому учневі?
Вона заплющила очі й кивнула.
— Я ж… і гадки не мала… він був такий… улесливий. Здавалося, що… все розумів… і співчував…
Так, подумав Гаррі, Том Редл добре розумів бажання Геле—ни Рейвенклов оволодіти легендарними речами, на які вона мала дуже мало прав.
— Ну, ви не єдина, з кого Редл зумів витягти потрібне йому, — пробурмотів Гаррі. — Коли він чогось прагнув, то вмів знайти підхід…
Отже, Волдеморт спромігся лестощами виманити в Сірої Пані інформацію про те, де лежить втрачена діадема. Він подався в той далекий ліс і забрав діадему зі схованки, можливо, відразу після того, як покинув Гоґвортс, ще перед тим, як почав працювати в "Борджина і Беркса".
198 
