Последние отзывы

  190  

- Тобто ти тепер нападаєш навіть тоді, як немає повного місяця? Незвично… Ти розвинув такий смак до людської плоті, що вдовольняти його раз на місяць тобі вже замало?

- Вгадав, - погодився Ґрейбек. - Це тебе, Дамблдоре, мабуть, шокує? Лякає?

- Не вдаватиму, що це не викликає в мене огиди, - визнав Дамблдор. - І мене трохи шокує, що Драко запросив таких, як ви, до школи, де живуть його друзі…

- Ні, - буркнув Мелфой. Він не дивився на Ґрейбека; здається, волів би взагалі його не бачити. - Я не знав, що

він прийде…

- Я, Дамблдоре, не хотів пропускати відвідин Гоґвортсу, - просипів Ґрейбек. - Це ж така нагода перегризти пару горлянок… чудесно, чудесно…

Він колупався в зубах жовтим нігтем, глузуючи з Дамблдора. -Не відмовлюся й від тебе на десертик, Дамблдоре…

- Ні, - різко обізвався четвертий смертежер з грубим і жорстоким обличчям. - У нас наказ. Це має зробити Драко. Давай, Драко, але швидко.

Мелфой виявляв ще менше рішучості, ніж досі. Він перелякано дивився в Дамблдорове обличчя, яке ще дужче зблідло й похилилося, бо він увесь час сповзав по стіні.

- Йому й так уже небагато лишилося, якщо хочете знати! - додав чоловік з косим поглядом, а його сестра хрипко захихотіла. - Ви подивіться на нього… що це з тобою, Дамбі?

- Та вже не той організм, повільніші реакції, Амікусе, - відповів Дамблдор. - Старість, одне слово… колись, мабуть, і з тобою таке буде… якщо пощастить…

- Що це означає? - оскаженів раптом смертежер. - Завжди одне й те саме, Дамбі - ти тільки патякаєш і ні чого не робиш! Я взагалі дивуюся, навіщо Темному Лорду перейматися тим, як саме тебе вбивати! Давай, Драко, кінчай з ним!

Але тієї миті знизу знову долинув гамір сутички, і хтось закричав:

- Вони заблокували сходи… Редукто! РЕДУКТО! Серце в Гаррі закалатало: то ці четверо не знищили всіх

оборонців, вони просто прорвалися на вежу і, судячи з усього, загородили прохід якимось закляттям…

- Давай, Драко, швидше! - сердито крикнув чоловік з жорстоким обличчям.

Але Мелфоєва рука так тряслася, що він не міг націлитися.

- Краще я, - прохрипів Ґрейбек, і пішов на Дамблдора, простягаючи до нього руки й щирячи зуби.

- Я сказав - ні! - крикнув чоловік з жорстоким обличчям; спалахнуло світло й вовкулаку збило з ніг; він ударився об мур і поточився. Серце в Гаррі гупало з такою силою, що просто дивовижно, як це ніхто й досі не почув, що він тут стоїть, ув'язнений Дамблдоровим закляттям… якби ж він міг хоч поворухнутися, він би тоді з-під плаща вцілив їх закляттям…

- Драко, або виконуй, або відійди, щоб хтось із нас… - прохрипіла жінка, та в ту мить двері до валів розчахнулися і з'явився Снейп з чарівною паличкою в руці; він окинув усіх чорними очима-від Дамблдора, що тулився до стіни, до четвірки смертежерів разом з вовкулакою і Мелфоя.

- Снейп, є проблема,-сказав дебелий Амікус, не зводячи очей і палички з Дамблдора, -хлопець неспроможний…

Але ще хтось дуже тихо вимовив Снейпове ім'я.

- Северусе… Цей голос налякав Гаррі понад усе, що він пережив цього вечора. Дамблдор уперше по-справжньому благав.

Снейп нічого не сказав, тільки вийшов уперед і грубо відштовхнув Мелфоя. Троє смертежерів мовчки відсахнулися. Навіть вовкулака, і той нібито вгамувався.

Снейп якусь мить дивився на Дамблдора, і суворі риси його обличчя не виражали нічого, крім огиди й ненависті.

- Северусе… будь ласка…

Снейп підняв чарівну паличку і спрямував її на Дамблдора.

- Авада Кедавра!

Струмінь зеленого світла вистрілив з кінчика Снейпової палички і вдарив Дамблдора в груди. Крик жаху так і не вилетів з Гарріних вуст; мовчки й нерухомо він змушений був дивитися, як Дамблдора підкинуло вгору: на частку секунди здалося, що директор завис під палаючим черепом, а тоді повільно, наче велика ганчір'яна лялька, він перекинувся спиною через зубці валу і зник з очей.