РОЗДІЛ ЧОТИРНАДЦЯТИЙ

Норберт, норвезький хребтоспин

Одначе Квірел, мабуть, виявився сміливішим, ніж вони гадали. Упродовж наступних кількох тижнів він усе більше бліднув і марнів, але остаточно, здається, ще не піддався.

Проходячи коридором четвертого поверху, Гаррі, Рон і Герміона щоразу тулили вуха до дверей, перевіряючи, чи ще погаркує там Флафі. Снейп, як завжди, постійно був у кепському настрої, і це явно свідчило, що камінь і далі в безпеці. Гаррі, проходячи повз Квірела, щоразу підбадьорливо йому всміхався, а Рон почав дорікати тим учням, які глузували з Квірелового загикування.

Натомість Герміона думала не тільки про Філософський камінь. Вона почала креслити графіки повторення матеріалу й позначати кольоровими олівцями свої записи. Гаррі з Роном були б не проти, якби вона не примушувала і їх робити те саме.

— Герміоно, та до екзаменів ще ціла вічність!

— Десять тижнів, — заперечила Герміона. — Це не так уже й багато, це як секунда в порівнянні з віком Ніколаса Фламеля.

— Але ж нам не по шістсот років, — нагадав їй Рон. — До речі, навіщо тобі повторювати, ти й так усе знаєш?

— Навіщо повторювати? Ти що, дурний? Не розумієш, що нам треба все добре скласти, щоб перейти до другого класу? Це дуже важливо! Мені Ще місяць тому треба було сісти за книжки! Не знаю, що на мене найшло…

На жаль, учителі думали, здається, так само, як і Герміона. Вони завалювали учнів такою кількістю домашніх завдань, що великодні канікули пройшли зовсім не так весело, як різдвяні. Важко було розслабитися, коли Герміона під боком зазубрювала дванадцять способів застосування драконячої крові або вправлялася з чарівною паличкою. Стогнучи й позіхаючи, Гаррі й Рон більшу частину свого вільного часу просиджували з нею в бібліотеці, намагаючись упоратися з усіма додатковими завданнями.

— Я це все ніколи не запам'ятаю! — не витерпів одного разу Рон, кидаючи перо й тужливо виглядаючи з бібліотечного вікна. То був перший справді погожий день за кілька останніх місяців. Небо було ясно-блакитне, й відчувалося, що літо вже не за горами.

Гаррі, що шукав опис золототисячника в довіднику "Сто магічних трав і грибів", підняв голову тільки тоді, коли почув Ронові слова:

— Геґріде! А що ти робиш у бібліотеці?

Геґрід наблизився до них, ховаючи щось за спиною, і мав дуже недоречний вигляд у своїй шубі з кротячого хутра.

— Я си так просто дивлю, — ухильно відповів Геґрід, тільки збільшивши їхню цікавість. — А що ви тут робите? — раптом підозріло глянув на них. — Ви не шукаєте більше за тим Фламелем, нє?

— О, ми вже давно довідалися, хто він! — недбало кинув Рон. — І навіть знаємо, що саме стереже той пес. Це філософський ка…

— Тс-с-с-с! — Геґрід рвучко озирнувся, щоб пересвідчитися, чи ніхто не чув. — Чого ти тут кричиш, що з тобою діється?

— До речі, ми хотіли дещо запитати, — озвався Гаррі. — Що ще, крім Флафі, допомагає стерегти камінь?

— ТС-С-С-С! — знову засичав Геґрід. — Слухайте, зайдіт до мене пізніше. Я, правда, не обіцяю, що розкажу вам щось, але ви тут не плещіт язиками, бо учням про се не вільно знати. Ще хтось подумає, що то я розповів…

— Тоді до зустрічі, — сказав Гкррі. Геґрід пошкандибав далі.

— Що то він ховав за спиною? — замислилася Герміона.

— Думаєш, це пов'язане з каменем?

— Піду подивлюся, в якому він був відділі, — сказав Рон, якому вже надокучило навчання. Незабаром він повернувся з купою книжок і жбурнув їх на стіл.

— Дракониі — прошепотів він. — Геґрід переглядав книжки про драконів! Гляньте на це: "Породи драконів у Великобританії й Ірландії"; "Від яйця до пекла. Посібник для драконоводів".

  70