114 
Коли трохимбрідський віз порівнявся з іграшковими та кондитерськими ятками, Рабин подав знак Водяній Королеві кидати мішечки у воду. Роти відкрилися. Руки розімкнулися — вже наготувавшись аплодувати. Кров продовжувала струмувати в тілах. Майже як у старі часи. Святкування, яке не могла спинити навіть видима смерть. І от вона високо підкинула мішечки в повітря…..................................................................................................................................................................................................................... .......................................................................................................... Вони стояли там…..................................................................................................................................................................................................................... .......................................................................................................... Висіли, немов на шнурах…..................................................................................................................................................................................................................... .......................................................................................................... …..................................................................................................................................................................................................................... .......................................................................................................... …..................................................................................................................................................................................................................... .......................................................................................................... Сонячний годинник поскакав з однієї бруківки на іншу, немов пішак, і заховався у грудях розпростертої русалки…..................................................................................................................................................................................................................... .......................................................................................................... …..................................................................................................................................................................................................................... .......................................................................................................... …..................................................................................................................................................................................................................... .......................................................................................................... …..................................................................................................................................................................................................................... .......................................................................................................... …..................................................................................................................................................................................................................... .......................................................................................................... Все ще є час…..................................................................................................................................................................................................................... .......................................................................................................... …..................................................................................................................................................................................................................... .......................................................................................................... …..................................................................................................................................................................................................................... .......................................................................................................... …..................................................................................................................................................................................................................... .......................................................................................................... …..................................................................................................................................................................................................................... .......................................................................................................... …..................................................................................................................................................................................................................... .......................................................................................................... …..................................................................................................................................................................................................................... .......................................................................................................... …..................................................................................................................................................................................................................... .......................................................................................................... …..................................................................................................................................................................................................................... ..........................................................................................................
Після того як бомбардування закінчилося, нацисти увійшли в містечко. Вони вишикували всіх, хто не потонув у ріці. Вони розстелили перед ними Тору. «Плюйте, — сказали вони, — плюйте, бо інакше…» Потім вони загнали всіх євреїв до синагоги. (Те саме відбувалося і в інших містечках. Відбувалося сотні разів. У Ковелі сталося лише на кілька годин раніше, а в Кол-ках станеться щойно за кілька годин.) Молодий солдат згріб усі дев'ять томів Книги Повторюваних Снів і підкинув їх у добряче єврейське вогнище, не помітивши у своєму бажанні нахапати і знищити ще більше, як одна зі сторінок випала з однієї із книг і, неначе вуаль, повільно опустилася на обпечене дитяче личко:
114 
