... 
55 
— Ой…
Зсередини гостьових покоїв почулися швидкі кроки — Макс мчав до дверей.
— Мамо, матусю… — кинувся до пані Жені. — «Швидку»?
— Води… — шепоче.
— Води? Зараз! — побіг у кухню.
Пані Женя видихнула, зосереджено подивилася синові у спину. Добре, а як красиво вийти з «серцевого нападу», щоби Макс не запідозрив фальшу? Обережно встала. Пішла до дивана у вітальні.
— Синочку, посидь біля мене трішечки. — Вляглася, склянка з водою в руці тремтить. А серце, між іншим, дійсно поколювало. Майже не збрехала.
— Звісно, мамо… Ти як? — забрав у матері склянку, відставив.
Пані Женя скривилася — від Макса тхнуло дешевим алкоголем. Вона би голову дала на відсіч, що дешевим. Такий у неї ніс особливий — усе дешеве і другосортне унюхує за кілометр як нонсенс. І ця дівка… Вона, певно, теж була другосортною! Тому що розумні люди… Люди їхнього кола…
Пані Женя примружила очі, обережно взяла Макса за руку.
— Кожна справжня мати має одну нездійсненну мрію — заслонити своє дитя від всіх бід, — почала обережно. — Я би так хотіла зараз… обійняти і пожаліти тебе, але… Вибач, Максе! Тебе не треба жаліти. Ти просто не розумієш однієї важливої речі…
Макс гірко хмикнув:
— Якої?
— Ти абсолютно ні в чому не винен. На тобі гріха нема.
— Ти — моя мама. Ти і не могла би сказати інакше.
— Я кажу це як лікар.
— Ти ніколи не працювала…
— А медичний закінчила з червоним дипломом…
— І що?
— Я можу з точністю поставити діагноз молодій людині, яка вирішила накласти на себе руки, ще й так нахабно і демонстративно. — Пані Женя не втрималася, сіла на дивані і чітко вимовила: — Де-бі-лізм!
— Ти жартуєш? — Макс подивився на матір як на божевільну. — Я у неї в шахи виграв тільки раз!
Пані Женя загорілася, підхопилася з дивана, заходила по вітальні.
— Лікнеп! Спеціально для тебе. «Соціальні коріння дебілізму». Основна маса наших, так би мовити, співвітчизників безбожно зловживає алкоголем. Цифри страшні! Національна катастрофа. Ймовірність народження дебілів у таких сім'ях, а їх, нагадую, мільйони, — дуже висока. І що маємо? Діагностувати хворобу складно. Мільйони дебілів спокійно ходять по вулицях. Деякі з них частково дуже обдаровані — до речі, можуть відмінно грати у шахи чи миттєво перемножувати тризначні числа. Але всі вони мають нестійку психіку. Владарювання випадкових емоцій над логікою і здоровим глуздом. Результат? Непродумані вчинки… Недарма люди усе частіше звертаються один до одного: «Ну ти дебіл!» Вони навіть не здогадуються, наскільки близькі до істини. — Пані Женя зупинилася, задумливо захитала головою: — Вона однаково погано скінчила б… Хвороба така. Ти абсолютно ні в чому не винен! Ти ж не штовхав її з мосту?
Макс не відповів. Люба перед очима. Весела, азартна, красива і надзвичайно горда.
— Якби ти побачила її хоч раз, ти би ніколи не розповідала мені про дебілів… — щемко.
Дістав мобільний, шукає у ньому щось.
— Що там, синку? — пані Женя обережно. Здається, лекція про дебілізм не справила на Макса потрібного враження.
— У мобільному є Любине фото… — і голос тремтить. — Зараз покажу…
— Максе, благаю. Не треба мені її фото! Давай закриємо цю тему раз і назавжди. Батько залагодив проблему зі свідком, подія у минулому. Нам нема чого рвати серце.
— Нема чого?.. — Макс раптом зблід. Божевільними очима зміряв мати. Усміхнувся недобре. — А Люба… Як же Люба? Треба ж… Тіло знайти. Батьків повідомити. По… ховати. Крім мене, ніхто не знає, що з нею сталося. Ти розумієш? І я… Я мовчу! Це ж… І ти… Ти навіть не жахнулася, що загинула людина… Годуєш мене якоюсь маячнею про дебілів… А треба ж… — Забігав, за голову схопився. — Господи, Господи…
— Ми заспокоїмося, і все… — почала було пані Женя.
Макс здригнувся, з несподіваним шаленством жбурнув у матір мобільний.
— Припини! Припини мене заспокоювати! Я сволота! Покидьок і справжній дебіл! Треба йти… Йти…
До дверей. Пані Женя зірвалася з місця, ухопила Макса за руку.
— Не пущу! Не пущу! Ой! Серце! Серце!
— Відчепися! Відчепися від мене зі своїм серцем! Треба водолазів! Треба шукати, — виривався.
— …Добрий вечір! А я подумав, мати серіал дивиться. — На порозі вітальні стояв чорний як демон Володимир Гнатович Сердюк і з холодною люттю дивився на дружину і сина. Макс раптом обм'як, розгублено подивився на батька.
55 
