очень нудно 
130 
— Ага! — переможно вигукнула Герміона. — Бачите! Я ж казала, що це від нього!
— Так, але ж він її не закляв, правда? — заперечив Рон. — Ой! — Крихітна сова, що весело ухкала в його долоні, грайливо (так їй, мабуть, здавалося) ущипнула його за палець.
Криволапик відніс моє замовлення до совиного бюро від твого імені. Але я звелів їм узяти гроші з Ґрінготського сейфу сімсот одинадцять — мого власного. Вважай, що це дарунок від хрещеного батька на твоє тринадцятиліття.
І вибач, що я так налякав тебе тієї ночі, коли ти покинув дядьків будинок. Я хотів хоч краєчком ока глянути на тебе перед тим, як податися на північ. Однак мені здалося, що мій вигляд тебе стривожив…
Надсилаю також одну річ, яка, сподіваюся, трохи скрасить твій наступний рік у Гоґвортсі.
Якщо я буду тобі потрібний, дай знати. Твоя сова мене знайде.
Невдовзі напишу тобі ще.
Гаррі нетерпляче зазирнув у конверт. Там був ще один аркуш пергаменту. Він хутко його проглянув, і враз йому стало так тепло й гарно, мовби він хильнув одним духом цілу пляшку маслопива.
Я, Сіріус Блек, хрещений батько Гаррі Поттера, дозволяю відвідувати йому у вихідні дні Гоґсмід.
— Дамблдорові цього цілком достатньо! — радісно вигукнув Гаррі і ще раз глянув на листа. — Чекайте, тут є ще постскриптум…
Р.S. Можливо, твій приятель Рон захоче залишити собі цю сову, адже через мене він позбувся свого пацюка…
Рон витріщив очі. Крихітна сова збуджено заухкала.
— Залишити собі? — непевно вимовив він. Якусь мить Рон пильно приглядався до сови, а тоді, на превеликий подив Гаррі й Герміони, підніс її до Криволапика, щоб той обнюхав.
— Що скажеш? — запитав він кота. — Ця сова справжня?
Криволапик замуркотів.
— О, йому можна вірити! — радісно мовив Рон. — Вона — моя!
Гаррі читав і перечитував Сіріусового листа всю дорогу до вокзалу Кінґс–Крос. Він усе ще стискав його в руці, коли вони разом з Роном і Герміоною пройшли крізь перегородку на платформі дев’ять і три чверті. Гаррі відразу побачив дядька Вернона. Той тримався осторонь містера і місіс Візлі, підозріло їх оглядаючи. А коли місіс Візлі тепло обняла Гаррі, найгірші дядькові здогади лише підтвердилися.
— Я подзвоню тобі про кубок світу! — крикнув Рон услід Гаррі, що, попрощавшись із друзями, покотив свій візочок з валізкою та Гедвіжиною кліткою до дядька Вернона.
Дядько привітав його, як завжди.
— Що це таке? — гиркнув він, позираючи на конверт у Гарріній руці. — Якщо я знову маю щось підписувати, то спочатку ти…
— Це не бланк, — радісно заспокоїв його Гаррі. — Це лист від мого хрещеного батька.
— Від хрещеного батька? — бризнув слиною дядько Вернон. — Нема в тебе ніякого хрещеного батька!
— Є, — незворушно мовив Гаррі. — Він був найкращим другом мами й тата. Він — кримінальний злочинець, убивця… він утік з чаклунської в’язниці і тепер переховується. Але зі мною він підтримує зв’язок… цікавиться моїми новинами… турбується, щоб у мене все було добре…
Побачивши смертельно нажахане обличчя дядька Вернона, Гаррі весело всміхнувся і пішов до виходу з вокзалу. Клітка з Гедвіґою котилася поруч, а це літо обіцяло бути значно кращим за минуле.
130 
