ФАНТАСТИКА

ДЕТЕКТИВЫ И БОЕВИКИ

ПРОЗА

ЛЮБОВНЫЕ РОМАНЫ

ПРИКЛЮЧЕНИЯ

ДЕТСКИЕ КНИГИ

ПОЭЗИЯ, ДРАМАТУРГИЯ

НАУКА, ОБРАЗОВАНИЕ

ДОКУМЕНТАЛЬНОЕ

СПРАВОЧНИКИ

ЮМОР

ДОМ, СЕМЬЯ

РЕЛИГИЯ

ДЕЛОВАЯ ЛИТЕРАТУРА

Последние отзывы

Возвращение пираньи

Прочитал почти все книги про пиранью, Мазура, рассказы отличные и хотелось бы ещё, я знаю их там... >>>>>

Жажда золота

Неплохое приключение, сами персонажи и тема. Кровожадность отрицательного героя была страшноватая. Не понравились... >>>>>

Женщина на заказ

Мрачноватая книга..наверное, из-за таких ужасных смертей и ужасных людишек. Сюжет, вроде, и приключенческий,... >>>>>

Жестокий и нежный

Конечно, из области фантастики такие знакомства. Герои неплохие, но невозможно упрямые. Хоть, и читается легко,... >>>>>

Обрученная во сне

очень нудно >>>>>




  60  

Нона знає, вона в медакадаемії вчиться. І ще десь — вона в них наймудріша. І наймолодша. Тому повсякчас дуже активно світить і проявляє свій розум, знання і безкомпромісну позицію, що часами не хіло дратує Кату.

— То гаразд, — Ката підводиться з канапи, — піду тоді спитаю в Бога, чи реально кохатися з Олегом Скрипкою.

Бог за посередністю книжки заспокоїв її, що реально. А чом би й ні — Скрипка, одна з небагатьох вітчизняних паблік персонів, котру нічим було не обділено і на котру би в Кати всьо стояло, виглядав доволі життєствердно. А питання, що його Ката поставила через книжку (власне, то був Камю на 89-ій сторінці, що сказав «так воно і було насправді») мучило її ще з 15-річного віку, коли вона вперше трапила на концерт ВВ. То якось збило її життя з попсової колії «я нєформалка, що носить водночас пацифік, значок анархістів і бандану, а слухає однаково ВВ й Сашка Пономарьова, бо його мама любить і каже, що пісні у нього з сенсом» на більш-менш свідому. А згодом той вибір закостенів, ніжний інфантильний вік «боротьби з жорстоким світом і смерті в ньому» подерся і зліз, і прийшла ота сама нормальність, якою час від часу нудилася Ката. Хоча інші би нею пишалися.

— Пінґвінам-ґеям дозволили жити разом! — кидає радісно Нона.

— О, і ти про пінгвінів. Це якийсь знак, — зітхає Ката.

— Тут про німецький зоопарк, — Нона заповзято копирсається в Інтернеті.

— Угу, мені Катруся казала… Там привезли шістьох пінгвінів, п'ять самців і одну самицю. Так?

— Угу. І самці, яким не дісталася мадмуазель — що ж робити пацанам? — почали жити разом. Бідні. Камінчики собі находили і їх висиджували замість яєць.

— Це ж чого бідні? — не розуміє Ката. А раптом вони не бачать там різниці — пінгвін він чи пінгвінка? Що, як вони всі на одне лице?

— Урроди! — вставляє Нона.

— Не, не уроди. Просто їм все одно. Унісекс вони. Мені теж, практично, все одно, хоча, в кінці кінців, стрілка орієнтації хилиться в бік мучачіків. Може, тому, що вони…

— Що вони? Поліфункціональні?

— Ай… — Каті раптом набридає розвивати свою думку. Вона якось так лізла-лізла і злізла на ніц. А Нона поміж тим продовжує переповідати пінґвінячу новину:

— Тоді адміністрація зоопарку перелякалася, що пінгвіни не будуть розмножуватися…

— От ідіоти — вони що, не бачили, кого купляли? Чи думали, що з каміння пінгвіни вилуплюються?

— …і завезли їм іще чотирьох самиць. А пінґвіни-гоміки їх тупо проігнорували.

— Мачо-мени недороблені…

— Та навпаки. А тоді ще й ґей— і лесбійські ком'юніті Німеччини почали розводити хай навколо того інциденту: адміністрація, мовляв, здійснює сексуальні репресії щодо пінгвінів!

— Бу-га-га! — Ката уявляє собі, як зо два десятки тьотьок і дядьок бігають навколо пінґвінської клітки з прапорами Rainbow [97] і верещать яке-небудь дурнувате гасло. Чомусь спадає на думку «Libertе, еgalitе, fraternite!!!!!» [98] Ну, просто Катка не любить французів.

— I тоді директорка зоопарку махнула рукою і сказала: «А! Хай живуть, як собі хочуть!» Так би наша мама про нас сказала, правда, Кат?

— Дурний тебе піп хрестив! Чого би вона про нас таке казала?! Ми що — живемо подружнім життям?

— Фу, сама ти дура!

— Хоча, напевно, живемо. Хто би мене ще так пиляв систематично?

Нона ображається і надувається. Відвертається від монітора. Либонь, згадує, що працює вона за клятим Windows-ом, а Місrsoft — це зло, а зло — це глобалізація. Чи навпаки. Ката зітхає і думає, що про зло брендів і монополій з їх надприбутками заговорювати взагалі не варто — Нона образиться кревно. Тим паче, Ката-опозиціоністка завше хоче наголосити на протилежному. В даному випадку, на позитивних сторонах глобалізації — типу, на всесвітньому володінні англійською мовою. Це ж вам не хухри-мухри. І не цацкі-пєцкі вже й подавно.

— Пам'ятаєш про цей прикол — зобразити день у брендах? — розбавляє обстанову Ката. (Принаймні, пробує).

— Ага. Жах! — Нона ненавидить бренди й особливо рекламістів, котрі ті бренди проштовхують у мозок аморфного людського наїву. її настільна книжка — NO LOGO Наомі Кляйн.

— Мій би день (бляха-муха, реально треба жити в лісі, щоби не заляпатися брендовим гріхом! Хай здохне Procter Gamble!!! Сука, навіть блядський Word має у своєму словнику це словосполучення. В той час як слова «блядський» він не має. Навіть «курвлячий» не має, і «лярвуватий» і «шльондрівський». Тьху!) виглядав десь так:


  60