217 
Натовп, що був загалом розсіявся після пострілу, а потім згуртувався поближче, щоб краще бачити, що відбувається, видав сполоханий стогін.
— Це його ти захищаєш? Тоді й ти мусиш сісти до в'язниці!
— Френку, стули пельку! — крикнула Лінда.
Расті подивився на Френка Делессепса, хлопця, котрого він лікував від вітрянки і кору, виводив у нього вошей, яких той назбирав собі повну голову в літньому таборі, лікував йому зламаний під час перебігання на другу базу зап'ясток, а одного разу в нього, ще дванадцятирічного, був доволі тяжкий випадок ураження отруйним плющем. Дуже мало знаходив він спільного між тим хлопчиком і дим парубком.
— Ну, а якщо мене замкнуть? Що тоді, Френкі? Що буде, якщо в твоєї матері знову трапиться напад гострого холециститу, як минулого року? Я лікуватиму її в тюрмі в дозволений для побачень час?
Френк ступив уперед, піднявши руку, щоби його чи то ляснути, чи стукнути. Джуніор її перехопив.
— Він своє отримає, не переймайся. Кожний, хто на стороні Барбари, своє отримає. На все свій час.
— Отже, різні сторони? — Расті говорив щиро здивованим голосом. — Про які це ви сторони тут розводитесь? Це вам не футбольний матч.
Джуніор посміхнувся так, ніби знав якусь таємницю.
Расті обернувся до Лінди:
— Це твої колеги таке говорять. Тобі це подобається?
Якусь мить вона не була в змозі підняти на нього очі. Потім, через силу, подивилася.
— Вони знавісніли, от і все, і я їх не звинувачую. Бо я теж ледь не здуріла. Чотири людини, Еріку, хіба ти не дочув? Він убив їх і майже напевне зґвалтував принаймні двох з тих жінок. Я допомагала діставати їх з катафалку в Бові. Я бачила плями.
Расті потрусив головою.
— Я весь день з ранку з ним поряд, я бачу, як він допомагає людям, а не мучить їх.
— Не сперечайся, — промовив Барбі. — Перестань, парубче, ти ж великий. Це не той…
Джуніор тицьнув його під ребра. Жорстко.
— Ти маєш право на мовчання, гівноїде.
— Він це зробив, — сказала Лінда. Вона потягнулася до Расті, побачила, що той не збирається взяти її руку, і безвільно її впустила. — Вони знайшли його армійські жетони в руці Ейнджі Маккейн.
Расті мовчав. Він тільки дивився, як Барбі поштовхами ведуть до машини шефа і замикають на задньому сидінні з так само скутими за спиною руками. Була лиш одна мить, коли очі Барбі впіймали погляд Расті. Барбі хитнув головою. Тільки раз, але різко й твердо.
А тоді його повезли.
У фойє застигла тиша. Джуніор і Френк поїхали з Рендолфом. Картер, Джекі й Фредді Дентон сідали до другої поліцейської машини.
Лінда стояла й дивилася на свого чоловіка: благально й водночас сердито. Потім сердитість з її очей зникла. Вона пішла до нього, піднявши руки, бажаючи, щоб він її обняв, хоча б на кілька секунд.
— Ні, — сказав він.
Вона зупинилась.
— Що не так з тобою?
— Що з тобою не так? Ти не бачила, що тут оце щойно відбулося?
— Расті, вона стискала в руці його армійські жетони!
Він повільно кивнув.
— Вельми запобігливо, тобі не здається?
Її обличчя, на якому разом були присутні образа і надія, враз заледеніло. Схоже було, вона лиш тепер помітила свої простягнуті до нього руки і тепер опустила їх.
— Чотири людини, — повторила вона. — Троє побиті майже до непізнаваності. Є різні сторони, і ти мусиш подумати, на чиєму ти боці.
— Ти теж, золотко, — відповів Расті.
Знадвору погукала Джекі:
— Ліндо, поїхали.
Расті раптом усвідомив, що навкруг нього публіка і що багацько хто з них раз у раз голосують за Джима Ренні.
— Просто гарненько обдумай усе це, Ліндо. І подумай, на кого працює Піт Рендолф.
— Ліндо! — погукала Джекі.
Лінда Еверет пішла з низько похиленою головою. Вона не озирнулася. Расті залишався незворушним, допоки вона не сіла в машину. Тоді його почало колотити. Він подумав, що може впасти, якщо зараз же не сяде.
Чиясь рука лягла йому на плече. То був Твіч.
— З вами все гаразд, бос?
— Так, — відповів він, ніби цим словом можна було щось поправити. Барбі потягнули до в'язниці, а в нього відбулася перша справжня сварка з дружиною за… скільки? Чотири роки? Чи все-таки шість? Ні, з ним не все гаразд.
— Постає питання, — промовив Твіч. — Якщо ті четверо людей були замордовані, чому їх повезли до похоронного салону Бові, а не на патологоанатомічне дослідження? Чия це була ідея?
217 
