2

Дилівену й О'Мейрі навіть не спало на думку обговорювати, у якому напрямку рушив злочинець, коли вийшов зі збройової крамниці. Достатньо було просто послухати повідомлення диспетчера.

— Дев'ятнадцять, — невтомно повторював жіночий голос. Пограбування, застосовано вогнепальну зброю. Дев'ятнадцять, дев'ятнадцять. Координати: Вест-Сайд, Сорок дев'ята вулиця, 395, аптека Каца, прикмети злочинця: високий, волосся світле, синій костюм…

«Стрілянина, — подумав Дилівен, і голова в нього розболілася ще сильніше. — Цікаво, він стріляв із Джорджевого чи з мого? А може, й з обох. Якщо цей мішок із лайном когось убив, нам кінець. Хіба що ми його впіймаємо».

— Погнали, — коротко кинув він О'Мейрі, котрому не потрібно було повторювати двічі. Він так само добре розумів ситуацію, як і Дилівен. Патрульна машина із ввімкненими блималками й сиреною з вереском шин увірвалася в потік транспорту. Починалася година пік, і на дорогах утворюватися затори, тому машина в О'Мейри їхала двома колесами у водостічній канаві, а іншими двома — на тротуарі. Пішоходи розліталися в різні боки, як налякані куріпки. Він підрізав заднє крило вантажівки з продуктами, що намагалася вклинитися в Сорок дев'яту. Попереду на тротуарі виднілися блискучі осколки скла. До вух обох поліцейських долинало різке рипуче завивання сигналізації. Пішоходи ховалися в дверних проходах і за купами сміття, проте мешканці квартир на горішніх поверхах безстрашно висовувалися з вікон, так, наче це було якесь особливо захопливе телешоу. Чи кіносеанс безкоштовного перегляду.

В усьому кварталі не було жодного автомобіля. Таксі й мешканці передмість кинулися врозтіч.

— Сподіваюся, він досі там, — сказав Дилівен, за допомогою ключа відімкнув короткі сталеві тримачі довкола приклада й ствола помпової рушниці, що кріпилася під приладовою панеллю, і зняв її з затискачів. — Сподіваюся, що той смердючий вилупок досі там.

І жоден із них не тямив, що коли маєш справу зі стрільцем, то краще облишити лихо, поки тихо.

3

Виходячи з аптеки Каца, Роланд відправив великий флакон «Кефлексу» туди ж, де вже лежали коробки з патронами, — до кишень піджака Джека Морта. Службовий пістолет тридцять восьмого калібру, що належав Кардові Дилівену, стрілець тримав у руці. Тримати зброю цілою і неушкодженою рукою було в біса приємно.

Почулося виття сирен, і Роланд побачив, що вулицею мчить машина. «Це вони», — подумав він і вже почав було піднімати пістолет, аж раптом згадав: це стрільці. Стрільці, що виконують свій обов'язок. Тож він розвернувся і пішов назад до крамниці алхіміка.

— Стояти, сучаро! — пронизливо закричав Дилівен. Погляд Роланда метнувся до опуклого дзеркала, і саме вчасно: він побачив, що один зі стрільців — той, у якого з вуха текла кров, — висунувся з вікна машини з дробовиком. Коли його напарник зупинив їхній екіпаж, та так, що від тертя об тротуар гумові колеса задиміли, цей стрілець різким рухом вставив у гніздо патрон.

Роланд кинувся на підлогу.

4

Кацові не потрібне було дзеркало, аби зрозуміти, що зараз буде. Спочатку божевільний чоловік, тепер шалені копи. Ой-вей.

  157