1

Детта залягла в тінистій розколині між двома похилими скелями, що нагадували двох старих, котрі так і скам'яніли, нашіптуючи один одному на вухо якісь дивні таємниці. Вона спостерігала, як Едді блукає схилами пагорбів, всіяними камінням, то піднімаючись угору, до сходячи вниз, і кричить до хрипу. Пушок на його щоках помалу перетворювався на бороду, і здалеку хлопця вже можна було прийняти за дорослого чоловіка, а от зблизька — ні (одного разу він підійшов так близько до неї, що вона могла просунути руку і вхопити його за щиколотку). Зблизька було видно, що він іще зовсім зелений пацан, до того ж смертельно змучений.

Одетта б відчула до нього жаль. У душі Детти ж не заворушилося нічого, там була тільки спокійна напружена готовність хижака на полюванні.

Щойно вона заповзла сюди, то відчула, що під руками щось потріскує, наче старе осіннє листя під час прогулянки в лісі. Коли очі звикли до темряви, Детта побачила, що це не листя, а крихітні кісточки маленьких тваринок. Колись тут була печера хижака, ласки чи тхора, котрий, судячи з пожовтілих кісток, давно пропав. Мабуть, він виходив уночі та йшов туди, куди вів його ніс — у глиб буєраків, де кущі й дерева росли густіше, — нюхом відчуваючи свою жертву. Вбивав її, пожирав, а рештки приносив у зубах сюди, аби було чим назавтра підживитися. І залягав у своєму барлозі, чекаючи на ніч, що знову принесе з собою час полювання.

Тепер у печері зачаївся більший хижак. Спочатку Детта замишляла зробити, по суті, те саме, що й попередній мешканець: дочекається, поки Едді засне (а в тому, що він засне, сумнівів майже не було), а потім уб'є його й затягне труп сюди. А заволодівши обома револьверами, вона зможе відповзти назад, до дверей, і почекати повернення Справжнього Мерзотника. Спершу вона замислила вбити Справжнього Мерзотника, щойно розправиться з Едді. Але на цьому далеко не заїдеш, правда ж? Якщо у Справжнього Мерзотника забрати тіло і йому нікуди буде повертатися, то Детта не зможе вшитися звідси назад до свого світу.

Чи вдасться змусити Справжнього Мерзотника переправити її назад?

Може, ні.

А може бути, що й так.

Якщо він знатиме, що Едді досі живий, то, може, й пощастить.

А в зв'язку з цим у Детти зродилася нова ідея.

2

Детта була надзвичайно хитрою. А ще (хоча, почувши таке від стороннього, вона б розсміялася просто йому в обличчя) Детта була надзвичайно невпевненою в собі. Непевність змушувала її приписувати хитрість кожному, з ким вона зустрічалася на своєму шляху й за ким визнавала рівень інтелекту, наближений до її власного. Саме такою людиною вона вважала стрільця. Зачувши постріл, вона визирнула зі своєї криївки й побачила димок, що піднімався від дула стрільцевого револьвера (тепер єдиного, що в нього залишився). Роланд перезарядив зброю, кинув її хлопцеві та одразу після цього зайшов у двері.

Детта знала, що це мусить означати для Едді: врешті-решт, не всі патрони підмокли, і револьвер захистить його. Але вона була також у курсі щодо того, що це мусило означати для неї (звісна річ, Справжньому Мерзотникові було відомо, що вона стежить за ними — навіть якби вона проспала початок їхньої з Едді балаканини, то все одно постріл її розбудив): тримайся від нього подалі. Він всадить у тебе кулю.

  136