ФАНТАСТИКА

ДЕТЕКТИВЫ И БОЕВИКИ

ПРОЗА

ЛЮБОВНЫЕ РОМАНЫ

ПРИКЛЮЧЕНИЯ

ДЕТСКИЕ КНИГИ

ПОЭЗИЯ, ДРАМАТУРГИЯ

НАУКА, ОБРАЗОВАНИЕ

ДОКУМЕНТАЛЬНОЕ

СПРАВОЧНИКИ

ЮМОР

ДОМ, СЕМЬЯ

РЕЛИГИЯ

ДЕЛОВАЯ ЛИТЕРАТУРА

Последние отзывы

Возвращение пираньи

Прочитал почти все книги про пиранью, Мазура, рассказы отличные и хотелось бы ещё, я знаю их там... >>>>>

Жажда золота

Неплохое приключение, сами персонажи и тема. Кровожадность отрицательного героя была страшноватая. Не понравились... >>>>>

Женщина на заказ

Мрачноватая книга..наверное, из-за таких ужасных смертей и ужасных людишек. Сюжет, вроде, и приключенческий,... >>>>>

Жестокий и нежный

Конечно, из области фантастики такие знакомства. Герои неплохие, но невозможно упрямые. Хоть, и читается легко,... >>>>>

Обрученная во сне

очень нудно >>>>>




  30  

Герб і Віра Сміти прожили тиждень у готелі «Бангор-Хаус», і Сейра щодня після школи бачилася з ними в лікарні. Вони терпеливо чекали, чи не станеться якоїсь переміни. Але перемін не було. Джонні лежав в окремій палаті у відділенні інтенсивної терапії на шостому поверсі, оточений складною апаратурою, дихаючи з допомогою штучних легенів. Доктор Строунс нічого втішного не обіцяв. У п’ятницю, через тиждень після катастрофи, Герб зателефонував Сейрі і сказав, що вони з Вірою ідуть додому.

— Вона не хоче, — додав він, — але я все ж таки переконав її. Здається.

— З нею все гаразд? — спитала Сейра.

Настала довга пауза, доволі довга, щоб Сейра подумала, чи не переступила вона межі. Нарешті Герб сказав:

— Я не знаю. Чи, може, й знаю, але просто не хочу казати цього вголос. Вона завжди була трохи схибнута на релігії, а після операції стала ще затятіша. Після того, як їй видалили матку. Ну, а тепер і зовсім утратила глузд. Весь час говорить про кінець світу. Твердить, ніби нещастя із Джонні — божий знак того, що його живцем заберуть до царства небесного. Мовляв, перед самим страшним судом Господь прикличе до себе всіх своїх вірних рабів такими, які вони є, в земній подобі. Сейра пригадала, що бачила колись плакат, наліплений на багажник автомобіля: «Якщо мене раптом заберуть на небо, сядьте хто-небудь за моє кермо!»

— Атож, я знаю цю теорію, — сказала вона.

— Так от, — ніяково провадив Герб, — є люди… вона з ними листується… які вірять, що бог має прилетіти по своїх обранців летючими тарілками. Тобто вивезти їх у тих тарілках на небо. Ті… секти… бачте, довели, принаймні самим собі, що царство небесне міститься десь у сузір’ї Оріона. Не питайте мене, як вони це довели, про це вам могла б розказати Віра. Отож усе воно… та чого там, Сейро, усе воно трохи гнітить мене.

— Ще б пак. Гербів голос зміцнів.

— А проте вона ще здатна відрізнити реальне від нереального. Їй потрібен час, щоб усе перетравити. Отож я й кажу їй: хоч би що мало статися, вона може чекати цього вдома так само, як і тут. А мені… — Він на мить збентежено замовк, тоді прокашлявся й сказав: — А мені треба повернутися до роботи. Я маю певні діла. Підписав контракти.

— Ну звісно, я розумію. — Сейра помовчала. — А як з допомогою на лікування? Я хочу сказати, воно ж, мабуть, обійдеться в чималий гріш… — Настала її черга збентежитись.

— Я розмовляв з містером Пелсеном, заступником вашого директора у Клівз-Мілзі, — сказав Герб. — Виявляється, Джонні мав тільки звичайний поліс «Синього хреста», а в отій новій «Медичній допомозі» застрахований не був. Одначе й «Синій хрест» відшкодує частину видатків. Та й ми з Вірою маємо деякі заощадження.

У Сейри впало серце. «Ми з Вірою маємо деякі заощадження». На скільки вистачить тих заощаджень, коли доведеться платити по двісті, а то й більше доларів за день? І задля чого, як подумати? Задля того, щоб Джонні лежав там живим мерцем і безтямно мочився крізь рурочку, а батьки його втратили все, що мають? Щоб його мати збожеволіла, зазнавши краху всіх своїх надій? Сейра відчула, як по щоках у неї покотилися сльози, і вперше — але не востаннє — впіймала себе на тому, що бажає Джонні тихо померти й віднайти спокій. Подумавши про це, вона аж здригнулася з жаху, але думка не зникала.

— Я щиро бажаю вам усього найкращого, — мовила вона в трубку.

— Я знаю, Сейро. І ми вам так само. Ви будете нам писати?

— Так, неодмінно.

— А як зможете, то й приїздіть до нас. До Паунела не так уже далеко… — Герб повагався, тоді сказав: — Здається мені, Джонні обрав собі добру дівчину. У вас це було серйозно, правда ж?

— Так, — відказала Сейра. Сльози все текли по її щоках, і нерви були напружені до краю. — Дуже серйозно.

— До побачення, голубонько.

— До побачення, Гербе.

Вона поклала трубку, якусь хвилю тримала руку на важелі, а тоді подзвонила до лікарні й запитала про Джонні. Все було так само. Вона подякувала сестрі-доглядальниці й почала безцільно ходити по квартирі. Подумала про бога, що пришле на землю цілу армаду летючих тарілок забрати своїх вірних рабів і доправити в сузір’я Оріона. То була така сама нісенітниця, як і все, що стосувалося бога, — безглуздого бога, якому забаглося відібрати в Джонні мозок і наслати на нього оту кому, що їй не буде, видно, кінця-краю, — хіба тільки його покладе нагла смерть.

На столі чекав стосик учнівських творів, які треба було перевірити. Вона заварила собі чашку чаю і сіла до роботи. Якщо був певний момент, коли Сейра Брекнелл знову взяла владу над своїм життям, уже і без Джонні, — то оце саме тоді.

  30